Студії з Криму. І-ІХ.pdf

(170672 KB) Pobierz
ЗБІРНИК
ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО
ВІДДІЛУ
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ
АКАДЕМІЇ
НАУК
№
89
ЧНА
КАТЕДРА
під
керува�½�½ям
акад.
А.
Е.
КРИМСЬКОГО
ТЮРКОЛОГІЧНА
КОМІСІЯ.
№2
СТУДІЇ
З
КРИМУ
І-ІХ
Редактор
акад.
А.
Е.
КРИМСЬКИЙ
Відбитки
з
„Записок
Історич�½о-Філологіч�½ого
Відділу“
У
Київі—1930
ЗБІРНИК
ІСТОРИЧНО-ФІЛОЛОГІЧНОГО
ВІДДІЛУ
ВСЕУКРАЇНСЬКОЇ
АКАДЕМІЇ
НАУК
№
89
ФІЛОЛОГІЧНА
КАТЕДРА
під
керува�½�½ям
акад.
А.
Е.
КРИМСЬКОГО
ТЮРКОЛОГІЧНА
КОМІСІЯ.
№2
СТУДІЇ
З
КРИМУ
Редактор
акад.
А.
Е.
КРИМСЬКИЙ
Відбитки
з
„Записок
Історич�½о-Філологіч�½ого
Відділу'
У
Київі
—
1930
Бібліографіч�½ий
опис
цього
вида�½�½я
вмі­
ще�½о
в
„Літопису
Украї�½ського
Друку",
„Карт­
ковому
репертуарі"
та
и�½ших
покажчиках
Украї�½ської
К�½ижкової
Палати.
Дозволяється
випустити
в
світ.
Неодмі�½�½ий
Секретар
Академії
Наук,
акад.
О.
Корчак-Чепурківський.
Цю
к�½игу
розпочато
друком
перед
тим,
як
'
О
У\,.-
видав
�½аказа
про
обоє’язкове
запровадже�½�½я
�½ового
правопису.
Київський
О.
г..1г
№
232.
1930.
З
друкар�½і
Всеукраї�½ської
Академії
Наук,
Печерське
(Цитаделя,
9).
Зам.
№
886
1200
прим.
ІЗ’/а
арк.
1
Акад.
АГАТАНГЕЛ
КРИМСЬКИЙ.
Сторі�½ки
з
історії
Крима
та
кримських
татар.
а)
„Татари".
І.
«Татари»
—
�½е�½аукова
�½азва
для
тих
мусулма�½сько-турецьких
(тюркських)
�½арод�½остів,
котрі
живуть
у
Криму,
�½а
Волзі
(каза�½ці,
астраха�½ці
і
и�½.),
в
Сибіру,
Кавказьких
краях.
Та
треба
пам’ятати,
що
�½айдав�½іш
ім’я
«татари»
виз�½ачало
мо�½голів
(иг-тюрків).
Так
звалося
мо�½гольське
колі�½о,
що
до
�½ього
�½алежав
завойов�½ик
Темучі�½
Джи�½ґіз-хаи,—
�½е
тюркське,
звичай�½о.
За
родовим
ім’ям
оцього
голов�½ого
владущого
мо�½гольського
плім’я
всі
мо�½голи-завойов�½ики
XIII
в.
могли
без
лі�½гвістич�½ої
помилки
зватися
«татари».
Тільки-ж,
до
складу
завойов�½ичих
мо�½гольських
кочових
полчищ
увіходили
ще
й
и�½ші
кочові
�½арод­
�½ості,
в
тому
гурті
й
тюрки.
І
як-раз
ті
орди,
що
їх
мо�½голи-татари
�½аслали
�½а
чашу
Русь
у
XIII
в.,
складалися
своєю
масою
�½е
стільки
з
природ�½их
мо�½голів
(ці
були
тільки
ва­
тажками
та
ядром
війська),
скільки
переваж�½о
з
усяких
племі�½
тюркських
(турецьких),
що
й
мовою
говорили,
живовидячки,
�½е
мо�½гольською,
а
тюркською.
Наші
руси�½и
XIII
в.
�½е
завдавали
собі
великого
труду
разбирати,
чи
е
одмі�½а
між
мовою
мо�½гольською
й
мовою
тюркською,
—
�½авіть
такі
письме�½�½і
люди,
як
літописці,
щиро
каялися,
що
во�½и
тут
мало-що
тямлять.
Літопис
під
1223
р.
каже:
«Того
же
лѣта
явишася
языци,
ихже
�½икто
же
добрѣ
яс�½о
�½е
вѣсть,
кто
суть
и
отколѣ
изидоша,
и
что
языкъ
ихъ,
и
которого
племе�½и
суть,
и
что
вѣра
ихъ;
и
зовуть
я
Татары,
а
и�½ии
глаголють
—
Таурме�½ы,
а
друзии
—
Пече�½ѣзи.
Богъ
же
еди�½ъ
вѣсть
ихъ,
кто
суть
и
отколѣ
изидоша-
Премудрии
мужи
вѣдать
я
добрѣ,
кто
к�½игы
разум�½о
умѣетъ,
мы
же
—
ихъ
�½е
вѣмы,
кто
суть».
І
от
�½аші
руси�½и
XIII
в.
пе­
ре�½если
�½а
тих
тюрків,
що
їх
завоювали,
�½азву
їх�½іх
мо�½гольських
ватажків-татар
(до
того
ж
тії
татари
�½езабаром
і
потурчилися-таки),
—
і
отак-6
стали
�½ахожих
тюрків
�½азивати
«татари»,
а
їх�½ю
тюркську
мову
—
«татарською».
Словом,
�½а
Русі
XIII
в.
поплутавсь
термі�½
політич�½ий
з
ет�½ографіч�½им.
II.
Здається,
поплута�½�½я
терми�½ів
«тюрки»
(«турки»)
й
«татари»
доводиться
пояс�½яти
�½е
тільки
пога�½им
лі�½гвістич�½им
хистом
�½аших
прадідів.
В
пев�½ій
мірі
міг
би
такому
по­
плута�½�½ю
сприяти
й
той
факт,
що
іще
й
перед
мо�½гольським
�½ашестям
�½азва
«татари»
була
самим-таки
тюркам
�½ечужа,
як
їх�½я
таки
рід�½а.
Бо
із
звісток
у
арабських
літописців
ви­
ходить,
що
якихсь
літ
двісті
перед
мо�½гольською
епохою
жило
�½а
світі
і
„тюркомов�½е
плім’я,
яке
теж
звалося
татарами-
Дуже
поваж�½ий
історик
месопотамецъ
иб�½-аль-Асір
(1160—1232),
пише
під
435
(=
1043)
роком:
«Wa
бадийа
ми�½
аль-
Атраки,
ма�½
лям
йюслим,
Татаро
wa
Хата,—wa
Ьом
би
Hawaii
р-£і�½и»
=
«І
залишилися
з
тих
тюрків,
котрі
іеляму
ще
�½е
прий�½яли,
татари
та
хатайці,
а
во�½и
—
в
краях
коло
Китаю»
')•
Лі�½гвістич�½о
харак­
теризує
їх
тюркський
лексиколог
XI
віку
Махмуд
Кашгареький
(1074
р.)
так:
«Qafi,
Иабаду--
Татар,
Иасмиль
—
ли
кюлли
&изби�½
ми�½ѣом
люгато�½,
wa
Maga
hSoA,
йю^еи�½у�½а
т-тюркіййа-
та»
=
«Кай,
Ябаку,
Татари,
Ясмиль
—
у
кож�½ої
групи
з-поміж
�½их
є
своя
мова,
а
разом
з
тим
во�½и
добре
говорять
по-тюркськи»*
).
2
*)
Див.
иб�½-аль-Асір,
єгип.
вид.
1290
=
1873
р.,
т.
IX,
ст.
194.
2)
«Діѵа�½.
люгатат-Тюрк»,
т.
І
(Царгород
1333
=
1915),
ст.
ЗО,
2
«Татари».
Кримське
ха�½ство
III.
Зад�½ьою
датою
руські
літописи
в
XIV
в.
звуть
татарами
і
дав�½іших
своїх
кочових
ворогів
половців,
і
�½авіть
ще
дав�½іших
—
пече�½ігів,
тобто
тюрків
X
в.,
що
з
їми
була
воювалася
Київська
Русь
літ
більше
�½іж
двісті
перед
татарським
�½ашестям.
От,
у
«Лѣтописцѣ
Переяславля
Суздальскаго»,
у
списку
XV
в.
\
про
бій
к�½.
Володи­
мира
Святого
з
пече�½ігами
996-го
року
(ст.
33)
сказа�½о,
що
ві�½
«того
лѣта
у
Василеве
бився
с
Татары.-».
1
А
трьома
роками
дав�½іш,
під
993
роком
(ст.
32-33),
літописець,
опові­
2
даючи
про
забіг пече�½ігів
од
Сули
та
про
богатирське
єди�½оборство
�½а
р.
Трубежі
коло
теперіш�½ього
Переяслава,
любісі�½ько
чергує
термі�½и
«пече�½ѣгъ»
і
«татари�½ъ».
Попереду
ві�½
каже,
що
той
«пече�½ѣгъ»
був
«велми
великъ
и
страше�½ъ»
і
розсміявся,
побачивши
�½ашого
витязя,
який
виступив
бороться
з
�½им;
а
далі,
повідаючи
про
саму
боротьбу,
літо­
писець
каже,
що,
як
«ястася»
во�½и-обоє,
то
«поча
ея
крѣпко
татари�½ъ
тръгати»;
а
як
його
�½аш
богатир
стис�½ув
за
шию,
то
про
це
в
літописця
сказа�½о,
що
«пече�½ежи�½ъ
задряга
рукама
и
исдше».
І
про
цілу
пече�½ізьку
юрму
«Лѣтописецъ
Переяславля»
оди�½
раз
каже,
що
це
були
«тотареве»
(«приведоша
тотарове
мужа
и
рѣша:
�½ашь
готовъ»),
а
дев’ятьма
рядками
�½ижче
—
кі�½чає
своє
оповіда�½�½я
радіс�½ою
звісткою,
що
«пече�½ѣзи
побѣжаша».
Або
з�½ов,
під
1091
роком
(ст.
51)
сказа�½о,
що
^Татарове
взяша
гради»,
а
далі
по­
яс�½е�½о,
що
то
во�½о
за
«татарове»
тії:
«Тожъ
есть
Тръкме�½и,
Пече�½ези,
Турці,
Кума�½і,
тожъ
и
Половци»,
—
самісі�½ькі
тюрки!
б)
Кримське
ха�½ство.
Кримське
ха�½ство3
(бл.
1420-1783),
або
и�½акше,
в
дослів�½ому
перекладі,
«Перекоп-
ське»4
—
то
уламок
од
Золотої
Орди,
оди�½
з
її
уділів-улусів.
У
XIII
та
XIV
віках
Таврій­
1
Видав
«Лѣтописецъ
Переяславля
Суздальскаго,
составле�½�½ый
въ
�½ачалѣ
XIII
вѣка»—
к�½язь
М.
Оболе�½ський,
Москва
1851.
2
Я
�½а це
рече�½�½я
(цікаве
з
філологіч�½ого
боку
тим,
що
�½аписа�½о
«бився»,
а
�½е
«бился»)
звер�½ув
увагу
в
«Украи�½ской
Грамматикѣ»,
ч.
І,
вип.
1
(М.
1907)
ст.
93;
а
шістьма
літами
піз�½іш
у
IV
т.
«Древ�½остей
Восточ�½ыхъ»
(М.
1913)
дав
про
це
�½евеличку
замітку
В.
Каллаш:
«Татары,
Пече�½ѣги,
Половцы».
3
їХа�½»
(слово,
вкороче�½о
з
«xaqaH»)
—
цей
схід�½ій
титул
має
етимологію
мабуть
старо-тюркську,
і
первіс�½о
мав
ві�½
з�½ачити
«володар»,
«верхов�½ий
па�½»,
та
піз�½іш
ві�½
більше-
ме�½ше
став
відповідати
зва�½�½ю
«к�½язь»;
попереду,
звичай�½о,
з
титулом
«ха�½»
звязувалася
думка
про
к�½язя
політич�½о
владущого,
з
владою �½а
пев�½ій
території,
а
далі,
—
як,
от,
ми
бачимо
в
�½овіщій
Персії,—дають
зва�½�½я
«ха�½»
людям,
�½авіть
без
територіаль�½ого
к�½язівства,
попросто
як
почес�½у
титуль�½у
�½агороду
за
держав�½і
їх
заслуги.
—
Відколи
цей
титул
з’я­
вивсь?
Із
китайських
джерел
ми
вираз�½о
з�½аємо
для
володарів
варварських
орд
титул
«ха�½»
що-�½айме�½ше
в
III
в-
по
Р.
X.
(а
живовидячки
й
дав�½іш);
у
�½айстаріших
тюркських
�½а­
писах,
орхо�½ських
VI—VIII
в.
(в
пів�½іч�½ій
Мо�½голії)
є
і
«ча�½»
і
«чага�½».
У
Віза�½тії
та
в
Захід�½ій
Европі
титул
«хака�½»,
«хаґа�½»
(етимологіч�½о
ж
така
форма
архаїч�½іша,
�½іж
«ха�½»)
стає
загаль�½о
відомим,
так,
близько
VI
століття,
як
титул
ватажків,
або
володарів
тих
азійських
орд
(тюркського
колі�½а),
що
�½асувалися
�½а
Европу:
такі
—
хаґа�½и
у
гу�½ів,
(chaganus
у
Григора
Рурського),
у
аварів
(/ауамо?
у
віза�½тійських
істориків),
раз-у-раз
у
хазарів.
Засвоїли
його
собі
і
�½етюрки:
в
XI
в.
київський
митрополит
Іларіо�½
зве
вели­
кого
к�½язя
Володимира
Святого
«кага�½ом
Руської
землі».
Як-�½айширше
розповсюд�½ивея
титул
«ха�½»
з
його-варіяціею
«хача�½»
за
періода великої
імперії
мо�½голів,
а
далі—в
тих
державах,
котрі
постали
�½а
руї�½ах
держави
мо�½гольської.
Попереду
титул
«хача�½»
тоді
розріз�½яли
од
«ха�½»:
«хача�½»
мало
з�½ачити
щось
�½іби
«імператор»,
«�½айвищий
володар»,
і
так
звалися
великі
володарі
мо�½гольської
держави,
а
«ха�½»—так
титулувалися
к�½язі
ок­
ремих
підвлад�½их
краї�½
імперії.
Але
кі�½ець-кі�½цем
ця
дифере�½ціація
затерлася,
і
залишився
тільки
термі�½
«ха�½».
У
турецьких
султа�½ів
Осма�½ської
імперії
ми
аж
до
�½айоста�½�½ішого
часу
бачимо,
серед
и�½ших
їх�½іх
титулів,
і
титул
«ха�½»:
�½а
мо�½етах,
в
гербах-туграх,
в
офіцій�½их
велича�½�½ях.
4
ІПо
�½аше
«перекоп»
є
дослов�½ий
переклад
татарського
слова
«крым»,
це
заз�½аче�½о
дав�½о.
От,
прим,
див.
у
В.
Смир�½ова:
«Крымское
ха�½ство»
(Спб-
1887),
ст.
63,
65.
До
цього
йор.
у
А.
Гаркавого:
«О
происхожде�½іи
�½ѣкоторыхъ
географическихъ
�½азва�½ій
мѣст�½остей
�½а
Таврическомъ
полуостровѣ»
в
«Извѣстіяхъ
Русск-
Геогр.
Общ.»
1876,
т.
XII
(відд.
2,

Plik z chomika:

Inne pliki z tego folderu:

Inne foldery tego chomika:

Zgłoś jeśli naruszono regulamin